Хитре чортеня

Місяць ріжки висунув з-за хмари,
Вітер віяв, не вщухав до ранку.
З удовиної легкої скрині
Чортенятко вкрало вишиванку.

Вбралося - й пішло по всіх усюдах,
По містах, по ярмарках гуляти.
Вишиваночка йому задовга,
По копитця, тільки хвостик знати.

Хто побачить бідну сиротину,
Дасть окраєчка чи приголубить,
А воно вже не дурненьке зроду,
"Помагайбі" - каже, наче люди.

Рік минув і другий вже минає,
Вже на тім'ї виклюнулись ріжки,
Вишиваночку нову пошила
Удовиця сину… а все пішки

Диба чортенятко по усюдах,
Вже й сорочечку подер зісподу.
Як спитають: "Чо' сорочка чорна?"
Каже: "Характерницького роду,

Характерник батько мій, і дідо..."
Дехто вірить… Тільки місяченько
Дивиться з-за хмари на хитрюжку,
Що біжить-вигоцює жвавенько.



26.03.2009

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Промінь шукає броду, степом луна тече

У лісі, на базарі, в передмісті

Безмісяччя