Срібнозілля

Либонь, я хворий: на душі туман, Обридло все, і люди й баляндраси, І королівські маряться алмази, Скривавлений широкий ятаган. Ввижається (бігме, це не обман), Розкосий предок мій, татарин ласий, Нещадний гун ... я віянням зарази Охоплений крізь віковий дурман. Мовчу, томлюся, відступають стіни - Ген, океан у клоччі білопіннім, Залито сонцем західним граніт, І місто з голубими куполами, З квітучими жасмінними садками, Ми билися... Я вбитий, навідліт. Оригінал

Притуманені сливи та яблука – ось вони – На соломі лежать у іскринках роси. Пахнуть медом і вересом сяйної осені І риплять, навантажені, шляхом вози. Холодком задимілися трави розтріпані, Де з городів повзуть крізь плоти гарбузи, Шамотить на стерні листовиння осипане І риплять, навантажені, шляхом вози. Отяжіла, здається, землиця за вересень Подобріла, затихла в осінній красі. Їй людина з дитинства до скону довір'я все Віддала, і турботи, і клопоти всі. І вона обдарила плодами багатими Працелюбні долоні щасливих людей. Горобини горять над хатами ошатними. Стиглий вересень з медом і хлібом іде. Сергій Граховський ------------------------------------------------- Верасень І туманныя слівы і яблыкі — вось яны — На саломе ляжаць у іскрынках расы, Пахнуць мёдам і верасам сонечнай восені, I рыпяць па дорогах цяжкія вазы. Халадком задыміліся травы збуялыя. 3 агародаў паўзуць праз платы гарбузы, Шамаціць на іржэўніку лісце апалае, І рыпяць па дорогах цяжкія...

Онде, сокіл пиє воду із Вардару, Онде, сокіл пиє воду із Вардару. Яне, Янечку білошиїй. Яне, Янечку — кротке ягня. Ой же ти, соколе, птаху ти хоробрий, Часом не примітив — юнак не проходив? Яне, Янечку білошиїй. Яне, Янечку — кротке ягня. Юнак не проходив — дев'ять ран на тілі? Дев'ять ран на тілі рушниці лишили? Яне, Янечку білошиїй. Яне, Янечку — кротке ягня. А десята рана ножем прободена... Яне, Янечку — кротке ягня. слухати на Youtube Македонскький варіант пісні: Море сокол пие вода на Вардарот Море сокол пие вода на Вардарот Jaнe, Jaнe ле бело грло, Jaнe, Jaнe ле кротко jагне. Море оj соколе, ти jуначко пиле. Море нели виде, jунак да помине? Jaнe, Jaнe ле бело грло, Jaнe, Jaнe ле кротко jагне. Jунак да помине, с'девет лути рани. С'девет лути рани, сите куршумлии. Jaнe, Jaнe ле бело грло, Jaнe, Jaнe ле кротко jагне. А десетта рана со нож прободена... Jaнe, Jaнe ле кротко jагне...

Чуєш, — може страну помінять? Тю! Та Ющенко тут ніпричом, І сусіда — їбло кирпичом... Нє, мені просто холодно, блять! І живуть же татари в Криму! Бляді ходять по ніццах гулять... Заїбав той мороз! Не пойму: Ну за шо ж це так холодно, блять?! На віконці малює мороз, Мінус дваццять, кажися, оп’ять... Яйця й носа, бля, не поморозь... І чого ж це так холодно, блять! Змерз як цуцик, зубами — клац-клац! Скоро зуби прийдецця вставлять, Я їбуся уже через раз, Бо мені сильно холодно, блять! Чуєш? кажуть: вдягааайся тепліш, Треба раааами на зиму мінять, Мекни чааарочку — вже й веселіш! Та хібааа вже так холодно, блять? Я в кальсонах уже — нє вапрос, Паралону кіло на вікні, Бородою на морді зарос, Бо, блять, холодно сильно мені! Я ж кажу: нада грошей занять, Я квитка на екватор куплю! Нє, я родіну дуже люблю, Та мені сильно холодно, блять!                                    05.09.2009 Оригінал

Приходять, що не день — то змія, що не вечір — то Змій. Der heilige Hieronymus* — його лев у звіринці — Слуха, слуха. Протягом тихого літнього дня Мари тривожать його кушетку, булькоче казан. Коли сонце сідає, останній пацієнт підводиться, Каже йому «панотче», тремтить, очі ховає. Частенько до лева святий звертається «Синку!» До людини мовить святий — але та вже пішла. Під панно із Градівою, в сутінках Старий варить яйце. Повечерявши, Слухає, як плине час. Пацієнти не втихомирилися. Опівночі він лягає на їхню кушетку . Всю ніч старий шепоче до ночі. Вона прислухається, незворушна, Свої панцеридла зчепивши під підборіддям. Він думає: «Там, де Его, там і Воно. Світ змагається з ним, і стає ним, І змінює його поступово зсередини». Змій Прислухається, коли старий на світанку шепоче: «Бачу, бачу: осьде старий, нагий, в пустелі, на скелі. Ось він кладе свої книги, кладе бриль, каламар, ножиці. А навкруги скорпіони, гаддя, пустельні тварі. Я лежу поруч із ним, я — лев. Він стає на коліна, і с...

Дзвони скляно-сірі Б’ються об гілля. Подих лебединий — Холод звіддаля. Наче двоє пагод — Постаті стрункі, Гомонячи радо, Йдуть через сніги. Двоє наодинці, І я — сам-на-сам... Сірі гуси клином Гладять небеса.             09.08.2010 Bells Of Gray Crystal Bells of gray crystal Break on each bough — The swans' breath will mist all The cold airs now. Like tall pagodas Two people go, Trail their long codas Of talk through the snow. Lonely are these And lonely and I .... The clouds, gray Chinese geese Sleek through the sky. Dame Edith Sitwell

                        Євгенієві Рейну, з любов’ю    Пливе в журбі непояснимій серед цеглистої надсади нічний кораблик невгасимий iз Олександровського саду, нічний ліхтарик нелюдимий, на золотаву ружу схожий, над головами у любимих, до ніг захожих. Пливе в журбі непояснимій бджолиний хід сновид, шаленців. Нічного міста фотознімок зробив печально іноземець, і виїжджає на Ординку таксі з слабими сідоками, і мертвяки стоять в обнімку з особняками. Пливе в журбі непояснимій співець печальний по столиці, пильнує гасову крамницю двірник смурний і круглолиций, спішить коханець пересічний, престаркуватий і вродливий. Весільний поїзд опівнічний пливе в журбі непояснимій. І крізь імлу замоскворецьку, пливе в лихі часи неждані, блука говірочка гебрейська по жовтих сходинках печальних, і від кохання до падіння під Рік Новий, під воскресіння — пливе красуня по алеї, журби не викаже своє...

Яка була матуся Щаслива, молода, Як з батьком будували цю хатину… Поміж горами річка, - Тихесенька вода Забрала вже століття половину. Тече Йордан, тече, За ним летять роки, летять, І тиша біля річки, Тільки ледве шамотять У гаю евкаліпти… На пристані човна Медова хвиля лагідно гойдає. У гаю евкаліпти - Святі, як сивина Тих найрідніших, тих, кого немає. (муз.) Гуркоче за Йорданом, І знову завмира, А восени світанки злотосяйні. На березі піщанім Сміється дітвора - Зміцнішала, зросла на Іордані. Тече Йордан, тече, За ним летять роки, летять, А трави біля річки Ледве-ледве шамотять… А в гаю - евкаліпти! А течія хмільна Старенького човна все колихає. А в гаю евкаліпти - П'янкі, як імена Тих найрідніших, тих кого кохаєм. 10.08.2009 Пісня з репертуару Ishtar, "The Voice of Alabina" (2000) Публікація

Утомлений, ридаю, кличу смерть, Вже бачив, як старцює можновладство, І як гуде нікчемності бенкет, І віру поневолює багатство, Пиху, всю у ганебнім сухозлоті, А добродійність, цноту й благородство Разом з красою в ямі, у болоті, Мистецтво, більше схоже на юродство, І глупство, що напучує знання, І щирість, перехрещену в облуду, Добро, що його лихо поганя, Вже надивився, жалкувать не буду. Утомлений, пішов би й за хвилину, Та як же я любов саму покину? 08.03.2008 Verbyna