Бог, що у баговинні
Бог, що у баговинні, нині дурний дідок. Позаростав лататтям і обмілів ставок. Десь там серед каміння, в літеплій глибині Підсліпувата риба лине в осінні сни. Спала б собі та спала, поки не скресне став, Тільки на око впала блискітка золота, Щось там над головою світиться та гниє. Підсліпувата риба воду холодну п'є. Кинувся, запугукав на деревині сич — Довготелесі тіні, постаті без облич. Ряджений сом у небі вже плюскотить веслом. Підсліпувата риба б'є по воді хвостом. Заколихалась діжа, луснули бульбашки, І павутиння хиже тягне з води зірки. Хто це там так безгучно борсається й кричить? Підсліпувата риба тулиться до корчів... Мружить несите око понад водою тьма. Бог, що у баговинні, далі собі дріма — Світяться над очима лусочки золоті. Підсліпувата риба дихає у воді. 28.07.2012