Три сонця
три сонця трикутником три тіні проростають у злото кульбаб обережно ступаю на кульбабове поле осідає на плечі пилок сушить вуста лоскотно в ноги кожен крок по трепетливій драконячій спині поля наче тягнеш ярмо наче затягуєш зашморг на шиї часу ген на обрії сріблясті купи арки й вікна червона цятка іде чи біжить цих дивохмарних башт учора ще не було значить плине спливає час і для цих бессмертних квітів і для трьох верб у колодязя на золотому полі під трьома сонцями чиї тіні разом із моєю проростають у кульбабове злото три сонця три верби колодязь коливається зелена завіса біля коріння мої вчорашні сліди шкода що лише мої дивно — чимдалі тікаєш куди подалі а потім радієш слідам на піску вода в колодязі вже піднялася солодка стала й прозора зірка в колодязі вже проросла з води у сонячні зайчики що грають у гіллі трьох верб наступного разу я принесу живці я посаджу яблуневий садок нехай проростає огорожею в поле нехай обнімає ці старезні верби нехай процвітає в кульбабове злото під трьома