Місяця вовче око
Місяця вовче око Зринуло, одиноке, З - під лісових долонь. Сонце у плавнях тоне. В жилах уже холоне Млосний жаский вогонь. Привиди на узліссі — Хоч би не загубитись В їх осяйній юрмі. Кволі аж до знемоги, Пращури клишоногі Кланяються мені. Посмішки в них рум’яні — Чи повпивались п’яні Чорним терпким вином? Час наче збувся плину. Солодко тхне полином І лісовим багном. Солодко, як ніколи. То не краплини болю, То — полинова падь. Смеркло на переліссі… Краще не ворушися, Поки тебе з’їдять. 16.06.2010