Місяця вовче око
Місяця вовче око
Зринуло, одиноке,
З-під лісових долонь.
Сонце у плавнях тоне.
В жилах уже холоне
Млосний жаский вогонь.
Привиди на узліссі —
Хоч би не загубитись
В їх осяйній юрмі.
Кволі аж до знемоги,
Пращури клишоногі
Кланяються мені.
Посмішки в них рум’яні —
Чи повпивались п’яні
Чорним терпким вином?
Час наче збувся плину.
Солодко тхне полином
І лісовим багном.
Солодко, як ніколи.
То не краплини болю,
То — полинова падь.
Смеркло на переліссі…
Краще не ворушися,
Поки тебе з’їдять.
Коментарі
Дописати коментар