Бог, що у баговинні

Бог, що у баговинні, нині дурний дідок.
Позаростав лататтям і обмілів ставок.
Десь там серед каміння, в літеплій глибині
Підсліпувата риба лине в осінні сни.

Спала б собі та спала, поки не скресне став,
Тільки на око впала блискітка золота,
Щось там над головою світиться та гниє.
Підсліпувата риба воду холодну п'є.

Кинувся, запугукав на деревині сич —
Довготелесі тіні, постаті без облич.
Ряджений сом у небі вже плюскотить веслом.
Підсліпувата риба б'є по воді хвостом.

Заколихалась діжа, луснули бульбашки,
І павутиння хиже тягне з води зірки.
Хто це там так безгучно борсається й кричить?
Підсліпувата риба тулиться до корчів...

Мружить несите око понад водою тьма.
Бог, що у баговинні, далі собі дріма —
Світяться над очима лусочки золоті.
Підсліпувата риба дихає у воді.


28.07.2012