Й. Бродський «Різдвяний романс»
Пливе в журбі непояснимій
серед цеглистої надсади
нічний кораблик невгасимий
iз Олександровського саду,
нічний ліхтарик нелюдимий,
на золотаву ружу схожий,
над головами у любимих,
до ніг захожих.
Пливе в журбі непояснимій
бджолиний хід сновид, шаленців.
Нічного міста фотознімок
зробив печально іноземець,
і виїжджає на Ординку
таксі з слабими сідоками,
і мертвяки стоять в обнімку
з особняками.
Пливе в журбі непояснимій
співець печальний по столиці,
пильнує гасову крамницю
двірник смурний і круглолиций,
спішить коханець пересічний,
престаркуватий і вродливий.
Весільний поїзд опівнічний
пливе в журбі непояснимій.
І крізь імлу замоскворецьку,
пливе в лихі часи неждані,
блука говірочка гебрейська
по жовтих сходинках печальних,
і від кохання до падіння
під Рік Новий, під воскресіння —
пливе красуня по алеї,
журби не викаже своєї.
Пливе в зіницях зимний вечір,
тремтять сніжинки на вагоні,
морозний вітер блідоплечий
червоні стягує долоні,
і ллється мед вогнів старечих,
пахтіє солодко халвою,
нічний пиріг несе Святвечір
над головою.
Твій Рік Новий по темно-синій
стезі між гамору міського,
пливе в журбі непояснимій,
немов життя почнеться знову,
неначе буде світло й слава,
щасливий день, доволі хліба,
немов життя хитнеться вправо,
хитнувшись вліво…
16.03.2010
Оригінал твору
Коментарі
Дописати коментар