Вільний переклад з Едіт Луїзи Сітвелл

-
Дзвони скляно-сірі
Б’ються об гілля.
Подих лебединий —
Холод звіддаля.

Наче двоє пагод —
Постаті стрункі,
Гомонячи радо,
Йдуть через сніги.

Двоє наодинці,
І я — сам-на-сам...
Сірі гуси клином
Гладять небеса.

            09.08.2010



Bells Of Gray Crystal

Bells of gray crystal
Break on each bough —
The swans' breath will mist all
The cold airs now.

Like tall pagodas
Two people go,
Trail their long codas
Of talk through the snow.

Lonely are these
And lonely and I ....
The clouds, gray Chinese geese
Sleek through the sky.

Dame Edith Sitwell

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Промінь шукає броду, степом луна тече

-
Промінь шукає броду, степом луна тече. Хтось ковилою ходить, крила його з мечей. Ноги його у крові, груди його слабі. Стане на легковію, сяде у деревій. Круччя загидить плечі, крила накриє мла. Ані поворухнеться попіл його чола. Промінь перебиває, перетирає млу. Кров омиває квіти, тягнеться по стеблу. Згорбиться він, похилить сіре лице своє. А деревій неситий дихає й знову п’є. Круччя в імлі здається хмарою голосів. Леза запломеніють крапельками роси. Не поведе бровою, не розімкне вуста, Тільки булькоче в грудях темна цвіла вода. Раптом, опам’ятавшись, виструнчиться за мить, Не доведи зачути, як те крило дзвенить — І потяглася степом темна розлога тінь, А чорнорота зграя похапки навздогін. Знайдете в полі лезо — не вихваляйтесь ним. Скільки я їх знаходив, та і не я один. Змінюються народи, змінюються світи, Та все одно криваві у ковилі сліди. Промінь шукає броду, пташечка цвірінчить, І деревій рожевий у горизонт сичить.
Докладніше

У лісі, на базарі, в передмісті

-
  У лісі, на базарі, в передмісті Вишукуєш сліди тонкі-зміїсті Того, що річка плине у волоссі. Просиджуєш на кожному порозі,   Прохаєш, квилиш, розкидаєш перли: «О, де ж ти, де, Благий і Милосердий?» І вже тобі, папуго білолобий, Таке життя чимдалі до вподоби.   Аж раптом Той, чиї думки вологі, Постане прямо посередь дороги, І засміється пугачем у гаї: «Чого ж ти знову, дурнику, тікаєш?   Авжеж, я вранці, вдень і серед ночі У схованки гуляюся охоче, І всякому придумаю полуду, Але з тобою більше вже не буду.   Ходімо, бачиш, верби та поляна, Подивимося на Мою кохану. Але ж прохаєм – Я та голубочки, Раз у житті посидь, папуго, мовчки!»   Отож сидиш. Схід вибухає світлом. У Шиви пахнуть ноги евкаліптом. Тихеньке плесо, степ, дороговкази, Ще й сонце-місяць на крайнебі разом. Verbyna  17.07.2021
Докладніше

Безмісяччя

-
 Хащі кажуть – місяць спить міцно. А ватра каже – нехай уже, я присвічу.   Бачу, бачу Тебе, З аступнице, Чорні очі, смагляве личко, усміх прихильний.   Руками підгорну Тобі жар до босих ніженьок. Пригорни же кобзу свою. Чи то яхонти на ній, чи кров сподівань ворожих.   Хащами ніс подарунки, губив помалу. Все, що доніс, кладу Тобі до литок червоних, Вклоняюся, мічу червоним чоло. О, Мати, ламаний бензовоз, хаймарсовий клекіт, ямний дим, рами шахедів палаючих, вампірських печінок цебро шамотіння голів кирпатих, прийми, Богине.   І повертайся, повертайся…   Так, Тобі добре тут. Древо шамотить, джерело жебонить, пташки цвірінчать. гончаки гавчать, Твій коханий полює оленів у ланах, а заганяють хлопці у таланах.   Але ми вже майже зневірилися.   Повертайся. Облудників, що гнали Тебе, прогнали вчора. Три дні – і геть, і міняй ключі.   Загублене покаже дорогу. Руками зберу жарини до глека, нестиму за почтом
Докладніше