Стужавіти, немов еритроцит

Стужавіти, немов еритроцит,

Судинами оскаженілих вулиць

Тягнути, пересилюючи снулість,

Скаламутнілу крапельку роси.

Зміняти долю на дорожній знак,

Садибу на прилавочок торговий.

Це місто занедужало на рак,

Весь час жадає молодої крові.

Холодне світло в електрозаграв.

Так, ти не знав. Ти, далебі, не знав,

Що вірити чортяці не годиться.

Заледве сяє в місті Зоряниця,

І припахає ржею та гниллям.

Тобі, з твоїм каліченим ім’ям

Лишається дубіти в переході,

Сидіти у Вконтакті на роботі

Та снити, як у дальньому селі

Ти був пером лелечим над водою,

Рокитовим кущем на водопої,

Краплиною на батьковім чолі.

04.12.2010