Ані погуку, ані руху

Ані погуку, ані руху, ані уночі поторочі.

Співаченьку, серце потрухло, не воліють бачити очі,

Не бажає розум сторогий зачекати правого суду.

Ці роки, такі звіроокі, не забуду я, не забуду.

Скільки засівало пустелю серед небуття димового,

Скільки полягало у землю за хвилини світу нового,

Скільки не дрімало до рання, гемонську топило облуду.

Барикаду цю неостанню не забуду я, не забуду.

Все одно всередині тенькне, просвітліє небо перлисте.

Тільки не мовчи, співаченьку, тільки не мовчи, бандуристе!

Заспівай, як батько співали на майдані Богові й люду.
Тільки так цієї навали не забуду я, не забуду.



Verbyna (Ірина Огієнко)