Десять тисяч років дощу
Десять тисяч років дощу.
За вікном кипить молоко.
На вікно поставлю свічу,
Біле припадає димком.
У вільзі лютневих ночей,
Довгих, хоч ножем відрубай,
Ще один бетонний ковчег
Заколисує небокрай.
Вимокли чиїсь сорочки.
Кличуть на балконі своїх.
І свічки на вікнах, свічки…
Ще багато блимає їх.
Сохне перепрілий резон,
Із вікна - повітря гниле,
Завалився, бач, горизонт:
Потонуло добре і зле.
І куняєш над рюкзаком,
Доки в черево корабля
Раптом стусоне кулаком
Сонна та сердита земля.
Verbyna (Ірина Огієнко)
16.02.2013
За вікном кипить молоко.
На вікно поставлю свічу,
Біле припадає димком.
У вільзі лютневих ночей,
Довгих, хоч ножем відрубай,
Ще один бетонний ковчег
Заколисує небокрай.
Вимокли чиїсь сорочки.
Кличуть на балконі своїх.
І свічки на вікнах, свічки…
Ще багато блимає їх.
Сохне перепрілий резон,
Із вікна - повітря гниле,
Завалився, бач, горизонт:
Потонуло добре і зле.
І куняєш над рюкзаком,
Доки в черево корабля
Раптом стусоне кулаком
Сонна та сердита земля.
Verbyna (Ірина Огієнко)
16.02.2013
Коментарі
Дописати коментар