Срібнозілля

Онде, сокіл пиє воду із Вардару, Онде, сокіл пиє воду із Вардару. Яне, Янечку білошиїй. Яне, Янечку — кротке ягня. Ой же ти, соколе, птаху ти хоробрий, Часом не примітив — юнак не проходив? Яне, Янечку білошиїй. Яне, Янечку — кротке ягня. Юнак не проходив — дев'ять ран на тілі? Дев'ять ран на тілі рушниці лишили? Яне, Янечку білошиїй. Яне, Янечку — кротке ягня. А десята рана ножем прободена... Яне, Янечку — кротке ягня. слухати на Youtube Македонскький варіант пісні: Море сокол пие вода на Вардарот Море сокол пие вода на Вардарот Jaнe, Jaнe ле бело грло, Jaнe, Jaнe ле кротко jагне. Море оj соколе, ти jуначко пиле. Море нели виде, jунак да помине? Jaнe, Jaнe ле бело грло, Jaнe, Jaнe ле кротко jагне. Jунак да помине, с'девет лути рани. С'девет лути рани, сите куршумлии. Jaнe, Jaнe ле бело грло, Jaнe, Jaнe ле кротко jагне. А десетта рана со нож прободена... Jaнe, Jaнe ле кротко jагне...

Прослушать в хорошем качестве Это перепев песни "W południe" Казимежа Гжеськовяка. Подстрочный перевод: Казимеж Гжеськовяк "Полудница"  Солнце землю колышет, Тучи с неба истерло. И слышно, как в тишине Из колоса сыплются зёрна. Бабьи икры белеют Из-под подоткнутых юбок, Разрешается земля от бремени, И рождается Полудница. Птицы на ее косах дремлют, Когда по опаленной солнцем земле, Как та воля, что от Бога, Ходит она где-то своими путями. Никто не узнает о том, Куда идет, откуда пришла, Чьи тяжкие жизни Влачит она на коромысле. Идет дальше, все время дальше, Где на минуту приостановится - Там баба свечку зажигает, Крестьянин там умирает. Птицы на ее косах дремлют, Когда по опаленной солнцем земле, Как та воля, что от Бога, Ходит она где-то своими путями. Придет и ко мне, как наступит лето, Через сколько лет – и сам я не знаю. Придет, станет перед хатой, Скажет: «Пора уж тебе». Детей землей наделю, ...

СКАЧАТИ скачати Оксамитовий передзвін селектора, і монотонний голос робота-секретаря: — Його високоповажність Валка Вахіно, Надзвичайний посол Ліги Кундалоа в Соляріанській Співдружності. Земляни чемно підвелися, коли він увійшов. Незважаючи на суворі земні умови, — потужне тяжіння й сухе холодне повітря — посол рухався з неспішною грацією, притаманною його расі, і присутні були зайвий раз вражені тим, наскільки гарними бувають люди. Люди — саме так, бо мешканці Кундалоа були достатньо гуманоїдні розумово й тілесно, щоб виправдати це ймення. Їхня несхожість не була різкою; вона надавала певного шарму, романтичної чужинецькості разом з приємним відчуттям довіри — мовляв, не така вже й несхожість.

три сонця трикутником три тіні проростають у злото кульбаб обережно ступаю на кульбабове поле осідає на плечі пилок сушить вуста лоскотно в ноги кожен крок по трепетливій драконячій спині поля наче тягнеш ярмо наче затягуєш зашморг на шиї часу ген на обрії сріблясті купи арки й вікна червона цятка іде чи біжить цих дивохмарних башт учора ще не було значить плине спливає час і для цих бессмертних квітів і для трьох верб у колодязя на золотому полі під трьома сонцями чиї тіні разом із моєю проростають у кульбабове злото три сонця три верби колодязь коливається зелена завіса біля коріння мої вчорашні сліди шкода що лише мої дивно — чимдалі тікаєш куди подалі а потім радієш слідам на піску вода в колодязі вже піднялася солодка стала й прозора зірка в колодязі вже проросла з води у сонячні зайчики що грають у гіллі трьох верб наступного разу я принесу живці я посаджу яблуневий садок нехай проростає огорожею в поле нехай обнімає ці старезні верби нехай процвітає в кульбабове злото під трьома...

коли нагряне травень із екзилу насунеться під самий живопліт у тиші як у теплому чорнилі розчиниться акацієвий цвіт і я прокинувшись посеред ночі зачую як легесенько тріпочуть над вікнами обшарпаних домів летючі змії паперових снів туди де зорі сяють і щебечуть злітає зачудоване містечко 09.04.2012

Первой любовью двенадцатилетней Ленки были двое высоких лап чатых фикус ов в кабинете химии. Лен к а всячески пыталась привлечь их внимание. Даже угощала боржоми, которое приносила с собой в бутылочке. Но все было напрасно. Зеленая р ечь пищала где-то за Ленкиным ушком. Похоже, эти красавцы общались исключительно между собой. Через месяц Лен к а переплакала и забыла. Когда кто-то из старшеклассников отравил один фикус химикатами, всплакну ла еще немно жк о. И даже не заметила, когда за сох втор ой. Конечно, это не было ее первым счастьем, и пришлось ж дать еще десять лет. К счастью, это первое счастье плавно переросло в о второе счастье, семейное. Единственным потрясением за все время стало для Елены то, что на самом деле люди не слышат зелен ую речь . Видим о, что-то не так? - Да все нормально, - сказал психиатр, - Между нами говоря, вы чертовски романтичн ы . Муж тоже любит природу? Елена покачала головой. Муж любил шашлыки. Впрочем, грех было жаловаться, он любил и Елену, и он...

Ялинки, шоколад і пилососи. Горілка, мандарини, майонез. На виході білявий охоронець - Усміхнений, читає смс. І все гаразд, і щастячка задосить. Пожмакані пакети вітер носить. А біля зледенілого щабля Стікає тихо кров'ю на морозі Розпатлане калинове гілля. 18.02.2012