Срібнозілля

Десять тисяч років дощу. За вікном кипить молоко. На вікно поставлю свічу, Біле припадає димком. У вільзі лютневих ночей, Довгих, хоч ножем відрубай, Ще один бетонний ковчег Заколисує небокрай. Вимокли чиїсь сорочки. Кличуть на балконі своїх. І свічки на вікнах, свічки… Ще багато блимає їх. Сохне перепрілий резон, Із вікна - повітря гниле, Завалився, бач, горизонт: Потонуло добре і зле. І куняєш над рюкзаком, Доки в черево корабля Раптом стусоне кулаком Сонна та сердита земля. Verbyna (Ірина Огієнко) 16.02.2013

Мандруємо нізвідки у нікуди, Приходимо та підем крадькома. Ти не чекай на те, чого нема, Іди шляхом веселого приблуди. Тиняйся від палацу та до двору, І скільки б не було на світі меж, Ти зійдеш, докульгаєш, доповзеш. Остання стежка буде тільки вгору. А на горі тисячоруке древо Горнець тримає у сухій руці, І кубляться у ньому горобці. Туман і гомін, хвиля чебрецева. Сідай у тіні лісової хати, Тобі ще так далеко мандрувати. 15.02.2013

Это песня из замечательной чешской комедии "Vrchni, prchni" (1981), в советском кинопрокате она шла под названием  "Официант, получите!" Северный ветер Волочу дырявую подошву, подхватил золотую лихорадку, Я худ, слаб, немощен. Голова у меня болит, а в синей дали искрится и сияет моя мечта. Край под снегом молчит, там следы волчьи, Туда напрасно будешь писать мне письма. Там, в деревянной хижине, о золотых самородках Я мечтаю в тысячный раз. Припев: Северный ветер лютый, подожди, любовь моя, немного, К ногам твоим брошу золотые слитки, Или вообще не вернусь. Я уже зарос бородой, и волки идут сюда, Уже слышу их вой все ближе и ближе, Они уже учуяли мой след, уже слышат, Что рою себе могилу и сколачиваю крест. Здесь лежит дурак, который хотел хату с бассейном, И ради этого покинул твое прекрасное лицо. Все, что у него есть – это жестяная кружка, в ней пара золотых крупинок, И полярное сиянье над могилой. Припев: Северный ветер лютый, п...

логарифмическую линейку именную из чистого серебра я украл пока он молился и теперь если мне оставляют десятину вместо того чтобы забрать мой ангел улыбается и разводит руками а где-то посреди степи звенят и пускают искры певучие рельсы переплавленные из того контейнера с металлоломом куда я бросил линейку для расчета своей судьбы и с тех пор ежедневно точно по расписанию по моей душе идут и идут идут и идут поезда 14.12.2012

передранкове фа-дієз меланхолійне фаду бринить і падає на тихий сад що розірвав корінням сподівання 14.12.2012

Не в злагоді, не в супокої, не в злагоді, не в супокої. Якби ж мені переболіло... Але у помислах моїх Переплелися у двобої, переплелися у двобої Затяті мрії — чорна й біла, не догукаєшся до них. Гіркий бальзам, солодкі жорна, гіркий бальзам, солодкі жорна. Пречистій я не догодила, тепер караюся за гріх. Жорстокі мрії — біла й чорна, жорстокі мрії — біла й чорна, Обидві я і породила, і годі вибирати з них. Клубок зміїний шерехатий, клубок зміїний шерехатий, Циганський вузол накрутило з отих диявольських вериг. Запізно їх переламати, запізно їх переламати: Те, що гарячим прикіпило, позапікалося на них. А вулицею ходять люди, а вулицею ходять люди. Оборонятися несила від людських поглядів німих. Які ж вони бридкі та люті, які ж вони бридкі та люті, Бо я для них не полюбила, перелюбила я для них. Заказано мені прощати, заказано мені прощати. Якби вікно заколотила, щоб і не бачити отих Грудей холодних і хрещатих, грудей холодних і хрещатих. Але ж, несуджений-немилий, ти сам блукаєш серед ни...

Не печалься о прежнем. Минувшего нам не дано. Все, что наше – это голод, любовь, кино, Стремена наградные, да именной планшетник,   И желательно вера, хотя бы во что-то одно. Газыри, папаха, заговоренный ремень, И папаха из смушек демона, набекрень. Эти серо-желтые розы посткоммунизма Не берет ни отрава, ни мантра, ни колдовской кетмень. Сегодня, увы, все как прежде. Кто первый – тот патриот. Экспедиции к Шамбале двадцать пятый год Не подают вестей, и сыплется с неба пепел. «Вы такой рыжий, товарищ Бродский, и эта кожанка вам идет». Эскадрон рыжих поэтов. Военно-поэтический суд. С неба каплет амброзия, течет по лицу. Дорогая Родина! Наш вечный медовый месяц Непременно закончится к Августовскому Трындецу. Море. Радио. Курс евродоллара, юанерубля. Спусковой механизм, привязанный к ноте «ля», Разносит в щепки и оркестр, и столики, И раздутое брюхо прогнившего корабля. Что ж, на этой планете, (в скобках –  недолуне), Ориентиры давно известны тебе и мне. Если в небе появится облако...