Срібнозілля

Там, де світло проникає в сутінь, Слідом неземної борони Три сонети спутані пасуться – Золотий, буланий, вороний. Вітер, вітер, в постоли узутий, Коливає гриви й верболіз, Заплітає що було і буде В чотирнадцять довжелезних кіс. Ой, міцні ці лагідні тенета, Ой, змієхвилясті колії… Існування наше – три сонети, Та слова у кожного свої. 18.03.2013

Дивная ваза, полупрозрачный нефрит светло-зеленый. Солнечный зайчик на извороте горит, и затаенный, чудится мне среди грез тихий вопрос, тот, что в зеницах твоих воронёных. Если бы сразу… Видимо, был мой удел неблагосклонен. Невозвратимое я проглядел, проворонил. Пальцы мелькнули едва из рукава. О, поселиться бы мне в тех ладонях! Складки атласа перебирал, выбирал. Годы прочь улетели. Оставили свитки, потрёпанный веер, вазу и домик, вокруг – тихий бамбук. Чайку кормлю я из рук умилённо.

В степу, поміж високих бадилин, Безмісячної запашної ночі Чудовисько потрапило в полин, І тільки сльози зеленаві точить. Все, що йому відрадою було – Побило, ще й пообгризало трупи, Та знову давить, давить у чоло Драконові залізна шкаралупа. Отак і я, лише пускаю дим, Заледве озираюся спроквола, Не в силах розірвати, та піти З безвихідного запашного кола. Сичу та наполохано дрижу, Волочену торкаючи межу. 01.03.2013

Десять тисяч років дощу. За вікном кипить молоко. На вікно поставлю свічу, Біле припадає димком. У вільзі лютневих ночей, Довгих, хоч ножем відрубай, Ще один бетонний ковчег Заколисує небокрай. Вимокли чиїсь сорочки. Кличуть на балконі своїх. І свічки на вікнах, свічки… Ще багато блимає їх. Сохне перепрілий резон, Із вікна - повітря гниле, Завалився, бач, горизонт: Потонуло добре і зле. І куняєш над рюкзаком, Доки в черево корабля Раптом стусоне кулаком Сонна та сердита земля. Verbyna (Ірина Огієнко) 16.02.2013

Мандруємо нізвідки у нікуди, Приходимо та підем крадькома. Ти не чекай на те, чого нема, Іди шляхом веселого приблуди. Тиняйся від палацу та до двору, І скільки б не було на світі меж, Ти зійдеш, докульгаєш, доповзеш. Остання стежка буде тільки вгору. А на горі тисячоруке древо Горнець тримає у сухій руці, І кубляться у ньому горобці. Туман і гомін, хвиля чебрецева. Сідай у тіні лісової хати, Тобі ще так далеко мандрувати. 15.02.2013

Это песня из замечательной чешской комедии "Vrchni, prchni" (1981), в советском кинопрокате она шла под названием  "Официант, получите!" Северный ветер Волочу дырявую подошву, подхватил золотую лихорадку, Я худ, слаб, немощен. Голова у меня болит, а в синей дали искрится и сияет моя мечта. Край под снегом молчит, там следы волчьи, Туда напрасно будешь писать мне письма. Там, в деревянной хижине, о золотых самородках Я мечтаю в тысячный раз. Припев: Северный ветер лютый, подожди, любовь моя, немного, К ногам твоим брошу золотые слитки, Или вообще не вернусь. Я уже зарос бородой, и волки идут сюда, Уже слышу их вой все ближе и ближе, Они уже учуяли мой след, уже слышат, Что рою себе могилу и сколачиваю крест. Здесь лежит дурак, который хотел хату с бассейном, И ради этого покинул твое прекрасное лицо. Все, что у него есть – это жестяная кружка, в ней пара золотых крупинок, И полярное сиянье над могилой. Припев: Северный ветер лютый, п...

логарифмическую линейку именную из чистого серебра я украл пока он молился и теперь если мне оставляют десятину вместо того чтобы забрать мой ангел улыбается и разводит руками а где-то посреди степи звенят и пускают искры певучие рельсы переплавленные из того контейнера с металлоломом куда я бросил линейку для расчета своей судьбы и с тех пор ежедневно точно по расписанию по моей душе идут и идут идут и идут поезда 14.12.2012