Старі Видубичі

На березі – і лебеді, і крижні,
Рокита, чорна, мов анахорет,
Малює віттям по воді портрет,
Штрихи наводить хитрі, дивовижні.

Чорніють у воді глибокі стрижні,
Ропуха крекче, мов отой скаред,
І верби похилилися вперед
І лічать до зими зосталі тижні.

Нема ще ні альтанок, ані клумб,
Ще не відкрив Америку Колумб,
Ще не нудьгує крук на мавзолеї,

Тут бігає відв’язаний Сірко,
Поки бабуня здоять молоко,
І козенята скачуть по алеї.

17.06.2008

(буріме)

Дякую п.п. М. Фішбейну та М. Цибенку за рими та ідею.

Публікація