Японські сонети

І

листок останній
прилетів на килимок
візьму в долоні

перед світанням
шовкоткані рукави
важкі й солоні

як швидко від гірської
талої води
у цім краю далекім
біліють скроні


ІІ

Вітер з віконця
прошепотів “Єдина!”
Бреше, звичайно.

Лінь зачинити,
хай повіває з лісу
духом живиці.

Дихає тихим щастям
сон світанковий.
Никне в глухому кутку
тінь горбоноса.

ІІІ

сонце сідає
коник сюрчить у траві
запах полину

цієї ночі
де я подінуся де
тая долина

де тая балка глуха
де джерелечко
біля якого цвіте
чорнобилина

ІV

нам оповідай
про глибочезні сніги
сяйва полярні

про спів чудовий
демонів і шаманів
в сірих кухлянках

верхні згадай і нижні
всесвіти ближні
хочемо відшукати
Ворона тропи

V

я не ховаюсь
від пересічних очей
хай споглядають

я вибираю
що можна бачити їм
чого не можна

тільки шукаю й досі
очі невинні
що наказали б мені
чого захочуть


31.12.2010