Смаглява пері

У глибині сирійської пустелі,

Під зеленню оливової стелі,

Придрімує на яшмовій постелі

Смаглява пері, краля повнотіла.

Її принади людські та жіночі,

Її слова нелюдські та пророчі,

Червоні губи та зелені очі,

І тільки білі, посивілі крила.

В садку гранати чорнопелюсткові,

Під ними скрині дивні-пречудові,

Туди складає кучері шовкові:

Кого кохала та кого згубила.

У світі куполів і мінаретів

Її жадає, мабуть, кожен третій.

Суперниками бродять між поетів,

Кого до часу жити залишила

Жорстока пері, краля повнотіла.

Смаглява пері, краля повнотіла,

І тільки білі, посивілі крила,

Кого кохала, а кого згубила,
Кого до часу жити залишила

Жорстока пері, краля повнотіла.

                                     19.05.2011