Срібнозілля

Чуєш, — може страну помінять? Тю! Та Ющенко тут ніпричом, І сусіда — їбло кирпичом... Нє, мені просто холодно, блять! І живуть же татари в Криму! Бляді ходять по ніццах гулять... Заїбав той мороз! Не пойму: Ну за шо ж це так холодно, блять?! На віконці малює мороз, Мінус дваццять, кажися, оп’ять... Яйця й носа, бля, не поморозь... І чого ж це так холодно, блять! Змерз як цуцик, зубами — клац-клац! Скоро зуби прийдецця вставлять, Я їбуся уже через раз, Бо мені сильно холодно, блять! Чуєш? кажуть: вдягааайся тепліш, Треба раааами на зиму мінять, Мекни чааарочку — вже й веселіш! Та хібааа вже так холодно, блять? Я в кальсонах уже — нє вапрос, Паралону кіло на вікні, Бородою на морді зарос, Бо, блять, холодно сильно мені! Я ж кажу: нада грошей занять, Я квитка на екватор куплю! Нє, я родіну дуже люблю, Та мені сильно холодно, блять!                                    05.09.2009 Оригінал

Приходять, що не день — то змія, що не вечір — то Змій. Der heilige Hieronymus* — його лев у звіринці — Слуха, слуха. Протягом тихого літнього дня Мари тривожать його кушетку, булькоче казан. Коли сонце сідає, останній пацієнт підводиться, Каже йому «панотче», тремтить, очі ховає. Частенько до лева святий звертається «Синку!» До людини мовить святий — але та вже пішла. Під панно із Градівою, в сутінках Старий варить яйце. Повечерявши, Слухає, як плине час. Пацієнти не втихомирилися. Опівночі він лягає на їхню кушетку . Всю ніч старий шепоче до ночі. Вона прислухається, незворушна, Свої панцеридла зчепивши під підборіддям. Він думає: «Там, де Его, там і Воно. Світ змагається з ним, і стає ним, І змінює його поступово зсередини». Змій Прислухається, коли старий на світанку шепоче: «Бачу, бачу: осьде старий, нагий, в пустелі, на скелі. Ось він кладе свої книги, кладе бриль, каламар, ножиці. А навкруги скорпіони, гаддя, пустельні тварі. Я лежу поруч із ним, я — лев. Він стає на коліна, і с

Дзвони скляно-сірі Б’ються об гілля. Подих лебединий — Холод звіддаля. Наче двоє пагод — Постаті стрункі, Гомонячи радо, Йдуть через сніги. Двоє наодинці, І я — сам-на-сам... Сірі гуси клином Гладять небеса.             09.08.2010 Bells Of Gray Crystal Bells of gray crystal Break on each bough — The swans' breath will mist all The cold airs now. Like tall pagodas Two people go, Trail their long codas Of talk through the snow. Lonely are these And lonely and I .... The clouds, gray Chinese geese Sleek through the sky. Dame Edith Sitwell

Что-то мне сегодня дома не сидится, И цитатник Мао со вчера не читан. Зацветают вишни около криницы. Алгебры учебник — на кого рассчитан? Кто получше будет — красивей иль старше? Все эти вопросы, как всегда, некстати. Их ведь много, Мао, в деревеньке нашей, Есть и на портрете, и на третьей парте. Не пойму, как можно столько заниматься? Распустились вишни возле самой школы. Мао, что за партой, — он такой веселый! А в мундире очень трудно целоваться, Мне сестра сказала, мол, штаны внатяжку. Я не разбираюсь, мне всего тринадцать, А товарищ боцман любит раздеваться, Все с себя снимает, даже и тельняшку. С алгеброй, наверно, будет как на фронте. Мао с третьей парты брыгзался чернилом. Интересно, туфли у сестры в ремонте? Галстук я сегодня постираю с мылом. Возле самой речки доцветают вишни. С лозунга косится вождь-односельчанин. Вы, товарищ Мао, как бы... третий лишний. Не мешайте детям. В пятницу экзамен.                                               30 марта 2011

Эльфийская трава, эльфийская трава! Зеленая ладонь на ржавых струнах вен. Молитва и огонь, — лукав и сокровен, И сумрачный напев ночного ведовства. Эльфийская трава, обманная трава! Неясен мой вопрос, и твой ответ неясен, И кружевом дымок, и гуще синева. Эльфийская трава, эльфийская трава! Хоть я и ничего не ожидал взамен, Но все ж ты благосклонна в минуты озорства, Зеленая ладонь на ржавых струнах вен, Зеленая вожжа по крупу перемен, — Ты прошептала мне, что мир наш несуразен, И дьявольски смешон... И боговдохновен.                                                14.09.2009 Из цикла "Пост-осень"