Ялинки, шоколад і пилососи

-

Ялинки, шоколад і пилососи.
Горілка, мандарини, майонез.
На виході білявий охоронець -
Усміхнений, читає смс.

І все гаразд, і щастячка задосить.
Пожмакані пакети вітер носить.
А біля зледенілого щабля
Стікає тихо кров'ю на морозі
Розпатлане калинове гілля.

18.02.2012

Коментарі

  1. abch24.04.12, 09:24

    "Пожмакані пакети", носимые ветром, становятся такой же яркою сущностью бытия, как Пушкинская осень. :)
    Я сам когда-то написал такие строки:

    В ярком свете солнца плавится зима,
    Истекая кровью грязных ручейков.
    Раздирает душу ветра кутерьма
    Из клочков бумаги, пластика кульков…

    ВідповістиВидалити
  2. Iryna Hei24.04.12, 21:44

    Многие наблюдают за летящими пакетами, погружаются в грусть.

    http://www.youtube.com/watch?v=75O4AulAb0c

    :)

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Дощ о двадцятій тридцять

-
 Дощ о двадцятій тридцять. Вулиця замовляла. Тихий і запашистий, наче досвітній сон. Винайшли чудасію, щоби зело буяло,   Не повівало димом з диких північних зон.   Я собі на балконі Київське п’ю медове. Радісні соцмережі ломляться від світлин. Знову отой мотивчик. Нижньомордорська мова. Як же закалібали, лізуть з усіх щілин.   Варфоломій Десятий в нагороднім береті, Басом: «Христо Воскрес!» ― і сяють шеврони риз. Матка народить дронів тільки о двадцять третій. А вже о двадцять п’ятій знову на р*соріз.   З кожного закапелка линутиме козацька, З темних несплячих вікон вилетять сотні бджіл… Кума вже клонували, чілить собі в Ненацьку. Тільки татухи древні та забагато жил.   Робот несе наїдки. Знову козина морда. Чи перепив мастила, чи в калабаню вліз. Вже набрида потроху ця мовчазна погорда. В групі для персоналу пише, що фемініст.   Пиво, пікантні чіпси, крилечко динозавра. Відблиски на пів неба – захід...
Докладніше

Підробіток

-
  Телефон завовтузився в кишені, коли Янка виходила з метро. ― Ну шо там? ― Та нічо, ма, нормально. ― Роботу знайшла? ― Шукаю. Янка цокотіла підборами по асфальту, батон і пляшка кефіру підстрибували в шопері. ― Їсти є шо? ― Є… ― Та да, канєшна… Я тобі посилку вислала. Ти ж іще там живеш, де Нова пошта? Янка хотіла сказати, що вже ні, але змовчала. Ввечері хазяйка квартири постукала до неї в кімнату, мовляв, до тебе прийшли. Розхристана Янка вийшла в коридор. Біля дверей стояв низенький дідок у сірій куртці з капюшоном. ― Я нічого не замовляла! ― налякалася. ― Ні, доцю, я не кур’єр. Ти шукала роботу в Телеграмі. Я від роботодавця. ― Гм… Ну заходьте… Дідок присів на стільчик біля вікна. Кімната була дитяча. Парта, кроватка, веселенькі шпалери, поличка з анімешними котиками з кролячого хутра. Янка спала в кутку на матрасі, постеленому прямо на підлогу. ― Що за робота, маркетинг? ― спитала вона та зчепила пальці, бо затрусилися. ― Ні-ні, це інше. Підроб...
Докладніше

Одіссей

-
Ріжуть мотузки зап’ястя, гасає трирема. Шторм і волання уляжуться, мабуть, нескоро. Ти там іще не захрипла, іржава сирено, Пасербице Ахелоєва, квола потворо? Тільки горлянку і маєш та здиблені коси. Божечку, дай мені сили не вторити співу! Кажуть, ота, що у неї оманливий голос, Має смердючу, зубату, ще й жадібну піхву.   Догори черевом риба, ламаються снасті. Хтозна-скількох загубили оті твої бздури. Тільки не нас, ми вже навчені, хай тобі трясця, Вже розказали мені, що боїшся бандури. Радив оракул, що треба свяченого воску Та ремінців. І найперше – триматися купи, Бо як почуєш, то смалець розтопиться в мозку, Хто ти, і де ти й навіщо – все стане до дупи.   Шпарить Орфей «козачка», тільки приструнки «дзінь-дзінь», Хлопці веслують, віск тане, обкапує груди. Цур тобі, пек тобі, чуєш, не візьмеш за безцінь! Вітчим твій – той воду лив, ти же лляєш отруту, Та все одно не доступишся, чудисько древнє, Мокрих тобі канчуків, не...
Докладніше