Завірюха сновигала світом
Завірюха сновигала світом,
За віконцем обрій мерехтів.
Скільки їх уже було, тих вікон,
Скільки промайнуло тих світів!
Як завжди, знайома й незбагненна,
Зависала в серці таїна...
Туманіли синім і зеленим
Наші плечі в сутінках вікна.
03.02.2012
За віконцем обрій мерехтів.
Скільки їх уже було, тих вікон,
Скільки промайнуло тих світів!
Як завжди, знайома й незбагненна,
Зависала в серці таїна...
Туманіли синім і зеленим
Наші плечі в сутінках вікна.
03.02.2012
Коментарі
Дописати коментар