Викохуєш рум’янолицю одіж
викохуєш рум’янолицю одіж
підв’язуєш зеленовусий нерв
людиною по всесвітові ходиш
а тінь розлога наче у дерев
життя неперебірливе просте
всихає тіло, дерево росте
і відкидає на обличчя тіні
усе скороминуще та пусте
зникає у м’якому шелестінні
Verbyna
підв’язуєш зеленовусий нерв
людиною по всесвітові ходиш
а тінь розлога наче у дерев
життя неперебірливе просте
всихає тіло, дерево росте
і відкидає на обличчя тіні
усе скороминуще та пусте
зникає у м’якому шелестінні
Verbyna
Коментарі
Дописати коментар