Вітер гуляє, вітер

-
вітер гуляє, вітер
сніги молоді
військо рікою, військо
біжить по воді

перший махнув рукою
розходиться дим
згорбився над рікою
порепаний млин

колесо незупинне
трухлявий місток
борошно домовинне
із людських кісток

військо рікою, військо
пташиний політ
аби лише не тріснув
зачовганий лід



Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Підробіток

-
  Телефон завовтузився в кишені, коли Янка виходила з метро. ― Ну шо там? ― Та нічо, ма, нормально. ― Роботу знайшла? ― Шукаю. Янка цокотіла підборами по асфальту, батон і пляшка кефіру підстрибували в шопері. ― Їсти є шо? ― Є… ― Та да, канєшна… Я тобі посилку вислала. Ти ж іще там живеш, де Нова пошта? Янка хотіла сказати, що вже ні, але змовчала. Ввечері хазяйка квартири постукала до неї в кімнату, мовляв, до тебе прийшли. Розхристана Янка вийшла в коридор. Біля дверей стояв низенький дідок у сірій куртці з капюшоном. ― Я нічого не замовляла! ― налякалася. ― Ні, доцю, я не кур’єр. Ти шукала роботу в Телеграмі. Я від роботодавця. ― Гм… Ну заходьте… Дідок присів на стільчик біля вікна. Кімната була дитяча. Парта, кроватка, веселенькі шпалери, поличка з анімешними котиками з кролячого хутра. Янка спала в кутку на матрасі, постеленому прямо на підлогу. ― Що за робота, маркетинг? ― спитала вона та зчепила пальці, бо затрусилися. ― Ні-ні, це інше. Підроб...
Докладніше

У лісі, на базарі, в передмісті

-
  У лісі, на базарі, в передмісті Вишукуєш сліди тонкі-зміїсті Того, що річка плине у волоссі. Просиджуєш на кожному порозі,   Прохаєш, квилиш, розкидаєш перли: «О, де ж ти, де, Благий і Милосердий?» І вже тобі, папуго білолобий, Таке життя чимдалі до вподоби.   Аж раптом Той, чиї думки вологі, Постане прямо посередь дороги, І засміється пугачем у гаї: «Чого ж ти знову, дурнику, тікаєш?   Авжеж, я вранці, вдень і серед ночі У схованки гуляюся охоче, І всякому придумаю полуду, Але з тобою більше вже не буду.   Ходімо, бачиш, верби та поляна, Подивимося на Мою кохану. Але ж прохаєм – Я та голубочки, Раз у житті посидь, папуго, мовчки!»   Отож сидиш. Схід вибухає світлом. У Шиви пахнуть ноги евкаліптом. Тихеньке плесо, степ, дороговкази, Ще й сонце-місяць на крайнебі разом. Verbyna  17.07.2021
Докладніше

Безмісяччя

-
 Хащі кажуть – місяць спить міцно. А ватра каже – нехай уже, я присвічу.   Бачу, бачу Тебе, З аступнице, Чорні очі, смагляве личко, усміх прихильний.   Руками підгорну Тобі жар до босих ніженьок. Пригорни же кобзу свою. Чи то яхонти на ній, чи кров сподівань ворожих.   Хащами ніс подарунки, губив помалу. Все, що доніс, кладу Тобі до литок червоних, Вклоняюся, мічу червоним чоло. О, Мати, ламаний бензовоз, хаймарсовий клекіт, ямний дим, рами шахедів палаючих, вампірських печінок цебро шамотіння голів кирпатих, прийми, Богине.   І повертайся, повертайся…   Так, Тобі добре тут. Древо шамотить, джерело жебонить, пташки цвірінчать. гончаки гавчать, Твій коханий полює оленів у ланах, а заганяють хлопці у таланах.   Але ми вже майже зневірилися.   Повертайся. Облудників, що гнали Тебе, прогнали вчора. Три дні – і геть, і міняй ключі.   Загублене покаже дорогу. Руками...
Докладніше