Життєчко

-
життєчко
вишиваночко
не муляй мені

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Дощ о двадцятій тридцять

-
 Дощ о двадцятій тридцять. Вулиця замовляла. Тихий і запашистий, наче досвітній сон. Винайшли чудасію, щоби зело буяло,   Не повівало димом з диких північних зон.   Я собі на балконі Київське п’ю медове. Радісні соцмережі ломляться від світлин. Знову отой мотивчик. Нижньомордорська мова. Як же закалібали, лізуть з усіх щілин.   Варфоломій Десятий в нагороднім береті, Басом: «Христо Воскрес!» ― і сяють шеврони риз. Матка народить дронів тільки о двадцять третій. А вже о двадцять п’ятій знову на р*соріз.   З кожного закапелка линутиме козацька, З темних несплячих вікон вилетять сотні бджіл… Кума вже клонували, чілить собі в Ненацьку. Тільки татухи древні та забагато жил.   Робот несе наїдки. Знову козина морда. Чи перепив мастила, чи в калабаню вліз. Вже набрида потроху ця мовчазна погорда. В групі для персоналу пише, що фемініст.   Пиво, пікантні чіпси, крилечко динозавра. Відблиски на пів неба – захід...
Докладніше

Підробіток

-
  Телефон завовтузився в кишені, коли Янка виходила з метро. ― Ну шо там? ― Та нічо, ма, нормально. ― Роботу знайшла? ― Шукаю. Янка цокотіла підборами по асфальту, батон і пляшка кефіру підстрибували в шопері. ― Їсти є шо? ― Є… ― Та да, канєшна… Я тобі посилку вислала. Ти ж іще там живеш, де Нова пошта? Янка хотіла сказати, що вже ні, але змовчала. Ввечері хазяйка квартири постукала до неї в кімнату, мовляв, до тебе прийшли. Розхристана Янка вийшла в коридор. Біля дверей стояв низенький дідок у сірій куртці з капюшоном. ― Я нічого не замовляла! ― налякалася. ― Ні, доцю, я не кур’єр. Ти шукала роботу в Телеграмі. Я від роботодавця. ― Гм… Ну заходьте… Дідок присів на стільчик біля вікна. Кімната була дитяча. Парта, кроватка, веселенькі шпалери, поличка з анімешними котиками з кролячого хутра. Янка спала в кутку на матрасі, постеленому прямо на підлогу. ― Що за робота, маркетинг? ― спитала вона та зчепила пальці, бо затрусилися. ― Ні-ні, це інше. Підроб...
Докладніше

Джек Холдбрук Венс "Місячний Метелик" (ч.2)

-
Початок тут : Коли світанок ледве заяснів на небі, раби взялися за весла та відвели лодію до окремого причалу для іномирян. Ні Ролвер, ні Велібус, ні Кершауль ще не прибули, і Тиссель чекав на них із нетерпінням. Минула година, і Велібус причалив свою лодію. Тиссель не хотів його бачити й залишився в каюті. Дещо пізніше поряд із Тисселем причалив Ролвер. Через вікно Тиссель побачив, як він зійшов на причал у своїй звичайній Пташці Гірського Озерця. Тут його зустрів чоловік у кошлатій жовтій масці Пустельного Тигра. Він заграв на ґомапарді формальне привітання та про щось повідав Ролверові.
Докладніше