Ой, не скрегочи, маро
Ой, не скрегочи, маро, наче каміння в жорнах.
Ой, не шепочи, нема тобі віри.
Навіщо причвалала з болота?
Ти ж на сухому не живеш.
Ти ж іще волатимеш до панни долі,
Щоб забрала тебе зі степу до твані-мами,
У якої оченьки сирі й сірі,
Устоньки голодні,
Рученьки холодні...
Ой боже, холодні!..
Глитай же, маро!
Я крізь тебе проросту.
Verbyna
Радий бачити нові вірши... і взагалі.
ВідповістиВидалитиДякую. :) (Це аж з Гуглоплюсу не спілкувалися).
ВідповістиВидалитиТо ще 2016 було. Там якесь непорозуміння вийшло, то й спілкування перервалося, що поробиш;-) Але ж вірші через RSS це мені читати не завадило.
ВидалитиВибачаюсь, чомусь Гугл-профіль не підтягується, як раніше.
ВідповістиВидалитиЯ тут. https://www.facebook.com/verbyna Знайшла на ФБ вашу сторінку по аватарці, але не впевнена, що це воно.
Видалити