Срібнозілля

Гудел апрель в печной трубе ветрами резкими. А на рассвете — теплый пар над перелесками. По переулку ангел шел, в пальтишке драповом. Как выглядел? Как всякий ангел — одинаково. Чуть полноват и лысоват, немножко скромничал, И обнимал портфельчик свой командировочный. Они ведь, ангелы, простые да приличные. На стол к борщу поставил шпроты и “Столичную”. Оставил спички на столе. Забыл, наверное. Донес посланье или нет — пока неведомо. 25.12.2011

Юный бхакта Арсений встает в три утра, нахмурен и зол, открывает форточку,  возжигает сандал, протирает пол. Возвратившись из ванной, садится на пестрый коврик — презент из Непала. На алтаре перед ним Нрисимха львиноголовый, и со свирелью Кришна Гопала, ниже сухие тела поджарые, словно с младенчества старые, и младые йогины, то ли из сахара, то ли из белой глины — душелечебный консилиум, святые ачарьи. Кудрявый Гопала косится маслиновыми очами мимо Арсения, где над диваном выше гитары улыбается Приянка Чопра в розовом сари. Юный бхакта Арсений белобрыс и худ, почти что прозрачен. Узкие плечи в размытых татуировках, на скуле шрам обозначен. Сонный, полуприкрыв глаза, перебирает бусины-вишни, шепчет как можно тише «Харе…Харе…Харе…» — мятный изо рта ветерок. За стенкою мать поворачивается на другой бок. «Харе…Харе…Харе…»... Худая шея тянется вверх, выше — он еще не умеет сидеть правильно, не утомляя спины и ног. Четыре утра. Сандал отдает последний дымок. Арсений невольно подается впе...

Конечно, друг мой, вера не игрушки, Но я тебе скажу, как на духу: В раю едят елейные пампушки, А я терпеть елея не могу. Пусть дух грядет к оголодавшим массам, Пусть крестится медведь в глухом бору  - В раю едят блины с лампадным маслом, А я, как видишь, расстегаи жру. Да, знаю, что повержены нероны, Что нефиг зарываться за межу… В раю опять на ужин макароны, А я, наверно, пиццу закажу.                                            05.04.2010

В те дни зашелестят в листве Не все, конечно... Птица-две. Им сладок старый дым.   В те дни на небе растянул Завесу древнюю июнь — Златое с голубым.   Хитрец! Я, словно та пчела, Твои уловки перечла, И верую едва,   Но мне кивает в поле мак, И тихо кланяется в такт Смиренная листва!   О, причащенья летних дней, Призыв из дымчатых теней: — Дитя, побудь со мной!   И преломи, и славословь, И наслаждайся вновь и вновь Бессмертия вином!             07.10.2011 THESE are the days when birds come back, A very few, a bird or two, To take a backward look.   These are the days when skies put on The old, old sophistries of June,— A blue and gold mistake.   Oh, fraud that cannot cheat the bee, Almost thy plausibility Induces my belief,   Till ranks of seeds their witness bear, And softly through the altered air Hurries a timed leaf!   Oh, sacrament of summer days, Oh, last communion in the haze, Permit a child to join,  ...

Серед юрби, серед гріха та скрути, Де пітьма міниться стокольорово, Дай Боже нам зачути й не забути Блакитну ноту та зелене слово. І жити, прислухаючись до них, І вмерти з прояснілими очима, Нарешті скинувши подертий міх, Що й досі ми тягали за плечима. І розпростерти крила…              04.03.2009

Чуєш, — може страну помінять? Тю! Та Ющенко тут ніпричом, І сусіда — їбло кирпичом... Нє, мені просто холодно, блять! І живуть же татари в Криму! Бляді ходять по ніццах гулять... Заїбав той мороз! Не пойму: Ну за шо ж це так холодно, блять?! На віконці малює мороз, Мінус дваццять, кажися, оп’ять... Яйця й носа, бля, не поморозь... І чого ж це так холодно, блять! Змерз як цуцик, зубами — клац-клац! Скоро зуби прийдецця вставлять, Я їбуся уже через раз, Бо мені сильно холодно, блять! Чуєш? кажуть: вдягааайся тепліш, Треба раааами на зиму мінять, Мекни чааарочку — вже й веселіш! Та хібааа вже так холодно, блять? Я в кальсонах уже — нє вапрос, Паралону кіло на вікні, Бородою на морді зарос, Бо, блять, холодно сильно мені! Я ж кажу: нада грошей занять, Я квитка на екватор куплю! Нє, я родіну дуже люблю, Та мені сильно холодно, блять!                                    05.09.2009 Оригінал

Приходять, що не день — то змія, що не вечір — то Змій. Der heilige Hieronymus* — його лев у звіринці — Слуха, слуха. Протягом тихого літнього дня Мари тривожать його кушетку, булькоче казан. Коли сонце сідає, останній пацієнт підводиться, Каже йому «панотче», тремтить, очі ховає. Частенько до лева святий звертається «Синку!» До людини мовить святий — але та вже пішла. Під панно із Градівою, в сутінках Старий варить яйце. Повечерявши, Слухає, як плине час. Пацієнти не втихомирилися. Опівночі він лягає на їхню кушетку . Всю ніч старий шепоче до ночі. Вона прислухається, незворушна, Свої панцеридла зчепивши під підборіддям. Він думає: «Там, де Его, там і Воно. Світ змагається з ним, і стає ним, І змінює його поступово зсередини». Змій Прислухається, коли старий на світанку шепоче: «Бачу, бачу: осьде старий, нагий, в пустелі, на скелі. Ось він кладе свої книги, кладе бриль, каламар, ножиці. А навкруги скорпіони, гаддя, пустельні тварі. Я лежу поруч із ним, я — лев. Він стає на коліна, і с...